я не пишу в свій ЖЖ, бо немає потреби, бо я відписую іншим...
а ти сам напросився
от тепер маєш!і вірші я твої почитала, і коменти тобі позалишала, та і взагалі додала декілка нюансів до твого портрету...мені казали, що ми подібні - я не вірила, але ж з боку вонj краще видно))то тепер я спокійна, ібо хіба може бути краща пара для моєї Оліньки аніж хлопець схожий на мене?!тепер ти нарвався, бо ж шукатиму в тобі подвох, те що нас відрізняє...бєрєгісь, малиш, I'm waching you!)))))

	Какую возможность вы упустили безвозвратно? Твое имя zlobnyj_hovrah Вы ,не зная того,потеряли: Бессмертие Вы должны были: Много работать Так что можно считать,что: Вы жертва заговора Узнать о себе «Какую возможность вы упустили безвозвратно?» © garguylle Twidog.ru — веселые тесты.

а окрім того

	Какую возможность вы упустили безвозвратно? Твое имя katirina Вы ,не зная того,потеряли: Всемирную славу Вы должны были: Покончить с собой Так что можно считать,что: Вам крупно повезло Узнать о себе «Какую возможность вы упустили безвозвратно?» © garguylle Twidog.ru — веселые тесты.

просто помітила дивну тенденцію - чим далі від хатки я заїзжджаю, тим менше хочеться назад, але оскільки дурнуваті думки про майбутнє (між іншим світле і пазітівне...) мене не покидають навіть уві сні, то потреба повертатись у наш пасьолок нав'зливо переслідує...ніхачу назад! там все старе, знайоме і переважно напрягуче...
З. І. Соф'я, я наполягаю - нам пора переїзджати!

шось я останнім часом аж занадто присіла на це занятіє...
шось нічьо мене не радує і не розслабляє так, як 4-5 годин сконцентрованої праці на благо місії. а от нинька зайшла у магазін мило паабчалась із знайомим прадавцом в результаті зекономила і отримала свої дозу пазітіва. може той прадавєц діллєр якийсь? треба буде наступного разу запитати у нього чи не має чогось памащней...

я магу афтарітєтно заявити, шо на гастролі ціатрав хадіть - сібя нє любіть! а пріходіцца... скажитє Крапка, а шо ви дєлаєтє на вихадниє? варіанти є три:1. культурний - я віду вас у ціатр... 2. нє культурний - просто набухуємось в гавно... і 3. звичайний - берем півко і йдем точити ляси... как ви на ета смотрітє? P.S. Соф'я Міхайловна, якщо ви знайдете можливість, то теж оберіть варіант для встрєчі...заодно віддаш мені нарешті тую грйобану кніженцию... фстрєчніє прапазіциі пріймаюцца нє бєз інтірєса...

крапка, а ти падьош на сєй увлєкатєльнєйший фістіваль акі "залатой лєф"? я от тут відчуваю тиск владних структур, тому либонь прідьоцца піти...адмінрісурс сука...скасьтє мнє будні, ну ета када са сваімі естонцамі разгрєбьошся...

ото просто недавно повернулась у місто із нав'язливою думкою, що все добре...запідозрила падвох, але тактовно зробила вигляд, мол нічьо нє знаю...
хочу взнати чи мамзєль крапка із ін да хаус...явись пєрєдо мною!це не пропозиція...

У коханого кузена нині бйьорздай...особисто мене ця обставина доволі тішить. це ж добре, коли люди доживають до такого дня: всі тебе вітають, щаст-радості бажають і взагалі все тобі пробачають і можна гордо впитись до зільоних чєртєй, а зранку всі будуть тобі співчувати, бож вчора мав свято...карочє, от так буває у нині живущщіх, а у кого так не є - то його очікує "долгая дорога безпонтовая..."

я туткай поки сиджу, то роздумую над тим а чи не написать би едаку інфєрнальну повєсть...ну там, дємони, ангели, борьба бобра з казлом, пару морально-етичних праблєм, завороти в деталізацію, неоднозначний кінець ну блокбастєр одним словом...як вам така перспєктівка?!
відкритий набір побажань і пропозицій...
P.S.я сиджу вдома і мрію вивчити прийоми карате...

оце сиджу вчуся, як заповідав Ілліч...а все заради світлого, ситого і забезпеченого майбуття. і я знаю, що так треба, що то добре, шо Юрій побити Катя, якщо вона посміє не перебратися в Кієф. але чому воно так тяжко сісти і вивчити усю тут ахінєю. от кузен вже поступив у німчурський універ і вже положив на навчання до осені і то не до ранньої...
я вітя цой,де поділись мої сонячні дні?!

скаталася я до сталіци, відвідала родину, собаку і Карпова...Останній заявив, що я фригідна, бо не їм цибулі. я б напевно образилася на такі безпідставні закиди, якби карпов не мав 48 років і не був кращім другом мого вуйка, а так довелося просто мовчки пити горілку. іншим позитивом було те, що у день мого повернення доЛьвова я усвідомила, що в цьому місті таки доста людей, які мені раді і сумують за моєї відсутності. була б я суіцидально стурбована - це усвідомлення врятувало б мені життя. а ще ми з хлопчиками не зве зіграли в "що?де?коли?": зайняли раз 2, раз 3 місця, в результаті чого нажралися шакаладних канфєт до всирачкі і влаштували торжествєнне спалювання сови. розповідали диво історії:Дєня - про те, як зустрічав корову, василько про те, як бив свиню лопатою, а Христуня про те, як викидала хом'ячка з 5-го поверху...
а на останок новини у екста короткому викладі:
шпондєрша купила прікольні шкари, у Лєнки нармальний мужик, я знайшла короля гота, Скальп не такий вже й злобний, Тарасик лабатиме тріп-хоп, в Олекси був дєньчік, у Мишка бабця живе в самісінькому центрі...
отакі то розмаїтості
фраза-красень дня: "мені тринадцятий минало, я пас..." Санчік.

ото вичитала щойно інформацію на цілком офіціїному сайті music.com.ua, що до нас їде ревізор, ну тобто не ревізор, а живе The Black Eyed Peas. Там написано, що вони виступатиму у Києві (що логічно), у Палаці спорту (що не менш логічно) і що буде це 7.06 в 19.00. У нормальних людей одразу мали б виникнути два запитання: 1.чи то не піздьож і правакация?, 2.скоко дєнєг?
так от інформація перевірена на офіційному сайті B.E.P., там це називається Європейським туром і у нас вони будуть праєздам з Братислави(!) у Стамбул. Ми, між іншим, другі по списку, апро сєвєрних сасєдєй ващщє не згадують.
а питання про грошики озвучене так - білєти в касах дварца спорта па цинє от 150 до 750 нацианальних дєнєжних єдініц.
як на мене жир стопроцентний, а хто нє сагласєн - хай слухає свій дєз-мєталь і мєдітіруєт в старонкє...

па просьбам трудящщіхся видаю жизнєний прікол...ну власне повім, як оно було у п'ятницю, бо було добже...
ото пішли вічєрком на сихові дивитись короткометражки. Дешево, але мало. Мало, але змістовно. як не закінчилися, то раджу поспоглядати...опосля вирішили піти ділитись вражіннями за півом. а оскільки були на Сихові, то вирішили там і лишатись. На Сихові є прілєсний барчик, де водка по 2,20 за 100 граммм, але халепа полягає у тому, що у зв'язку з цим там натужно з місцями...нашим коллєхтівом було прийнято вольове рішення йти в Арсєн! У нас, доречі, закралася підозра, що священник у церкві зомбує людей бись ходили в той Арсєн, бо після відправи така туса відправляється на закупи, що стає страшно за касирок...але то все лірика, а ми затарившись півчіком та анчіком пішли досліджувати простори сихівського лісмасиву. загажений, скажу я вам масив! але хто іщщєт, тот найдьот! От і ми справилися з цим квєстом і присіли на умовно чистій галявинці (як діти, без рядна). ну випили, ну закусілі,ну раптом намалювалася добавка, ну і з цим поворотом долі ми впорались, а потім прийшло усвідомлення того, що то вже пізня година, а душа бажає свята...тут проявили себе потуги мозку, згадуючи всі вільні хати у цьому падазрітєльнаму горадє. Дивно, але після восьми варіантів ми чомусь зупинилися на моєму помешканні. Дивина тай годі! оцеж бо заїхали до мене, поновили запаси півчіка і гайда думати, що робити. Вирішення прийшло несподівано. як то зазвичай буває пласке, дурне, але занятне - ми сіли грати в брідж.... І грали до 05.30! Підсумки:я в брідж граю рульозно, Василько - візуча сцука, Юрій Володимирович - либонь щасливий у коханні (що заперечив!), Сват - міг кращє, але хотів спати (цитата!). як вляглися спати, також не обійшлося без екшену - мені довелося боротися із сплячим Юрчиком, щоб врятувати його плєєр і мою розетку...а от зранку почався просто епос...моя мама, зацінивши ситуацію, вирішила використати робочу силу і наступні 3 години хлопчики тріпали килими, лагодили ровер, бавили мою молодшу сестру і міняли мені карніз. Лаврін - диво-няня! Так пацькатися з малими дітьми треба вміти! Василько - майстриня екста класу, а Сватішка - просто краля.Отакі у нас були розмаїтості...всі залишилися задоволені, а це вже не зле...
кому шо нінравіццо, хой тримає свою думку присобі, а ми отак відпочиваємо...

жизнь іноді розвертається до тебе цікавими частинами тіла...і не треба тут одразу думати про філєйку, бо у життя тих частин вельми багато! Ось до мене воно повернулось боком. Десь тим, де печінка...У життя дуже великий лівер, напевно багато п'є, а то нє к дабру...напевно треба поставити життю пиво, щоб воно спромоглося на конструктивізм...

ото нарешті завершилися багатоденні муки творчості і тіпєрєча я на настоятєльне прохання Крапки буду флудити і тут...